Українці, дорогі сусіди!
У ці важкі дні, коли випущені російськими солдатами снаряди, бомби та ракети рвуться на території України і щодня гинуть як озброєні, так і мирні українці, жінки, діти, нам важко розраховувати на те, що ви почуєте нас. Але ми спробуємо.
Можливо, в тому, що Путін розв’язав цю війну ще у 2014 році, немає безпосередньо вини учасників З’їзду Народних Депутатів. Багато хто з нас попереджав про небезпеку, яка виходить від путінської влади, організовували і брали участь в акціях протесту, голосували проти рішень, що ведуть нас до кровопролиття. Але наша відповідальність нікуди не поділася: зупинити війну ми не змогли. Як не крути, цей упир захопив владу в нашій країні, і ми нічого не змогли протиставити цьому. І покаяння, деімперіалізацію та денацифікацію нам, росіянам, доведеться проходити всім разом.
Сьогодні ви сплачуєте величезну ціну за свою свободу, тому що ми не заплатили раніше за свою. Цьому немає виправдань. Божевільний диктатор завжди може збільшити кількість жертв у десятки, сотні разів.
Ми вступили у боротьбу. Пізно. Не в тій кількісті. Не на всіх фронтах. Але принаймні ми, учасники Російського антипутінського опору, можемо дивитися вам у вічі. В особистій якості. Кожен з нас. Не ставте хрест на всіх росіянах. У Росії багато тих, хто любить Україну, але боїться та не розуміє, як його особиста жертва зможе вам допомогти.
Ви не повинні здобувати нам свободу. Це наша робота. Але нам її треба робити разом, пліч-о-пліч – тільки так це буде можливо. І вже тисячі наших співвітчизників уже зараз воюють на боці України, і ще багато тисяч готові вступити у цю боротьбу – якщо ви нам дозволите це зробити.
Чи вдасться перемогти диктатуру і зупинити війну? Ми спробуємо. І якщо це вдасться, ми обіцяємо звільнити окуповані території та домовитися з усіх спірних питань. Тільки демократична Росія, яка позбулася імперських амбіцій, зможе жити в мирі зі своїми сусідами.
Слава Україні!